Насправді я засвяткувався і тільки зараз дійшли руки до блогу, хоча уже завтра я знову буду в неспокійному стані під назвою «давай-давай», але про це уже після неділі.

Вибір пав на найбільше село в Україні із площею на 10 000 км² більшою за Тернопіль – Космач, що знаходиться в Івано-Франківській області. Єдиний мінус в довгому добиранні, адже спочатку треба доїхати в Коломию, а потім уже десь 2,5 години товктися в маршрутці, яка можливо старша за наших бабусь, де діють дикі правила, відомі лише місцевим жителям

Зібралася у нас виключно фестивальна компанія, що дуже радувало, адже останній раз із ними всіма разом я бачився ще літом.

Усі зібралися 31 числа коли уже починало темніти, тому ми просто скупилися, а магазинів із різною ціновою політикою в Космачі вистачає, навіть є цілодобова заправка в центрі села.

Саме підготування можете подивитися на тайм-лепс відео:

Як бачите, то хлопці готуюся, а дівчата відпочивають Ну і звичайно в НР ми пішли із новою грою:

Її також грали і інші мої друзі на своїх НР і тому із досвіду вам одна порада – грайте ну дуже-дуже маленькими дозами

Зустрічали ми, як і всі нормальні люди 2102 рік із маренго. Ось так:

А далі були просто веселощі і обіцянки стати в 6 ранку, щоб піти в гори. Звичайно, що на наступний день ми пішли в гори десь в 12-00. Краєвиди просто неймовірні і це вартує того, щоб 8 годин товктися в диких маршрутках.

1 січня ми грали уже психологічну гру – Мафію. Я був по суті єдиним досвідченим гравцем, тому взявся бути ведучим. Люди дуже втягнулися і декілька годин пролетіли непомітно та весело. Таймлепс із гри теж пропонується ваші увазі (грати починаємо із 15 сек):

Так я ще Новий Рік не зустрічав і усе, що творилося в Космачі мені запам’ятається на довго!

П.С. усе, що не ввійшло в звіт розповідаю людям особисто, перевіряючи перед тим на наявність диктофонів, ок?

Ще один звіт читайте та ще більше фото в Дьоми на блозі.

Якщо ви ще не були у Львові, то в Новому Році ви просто змушені його відвідати та із допомогою екскурсії по львову насолодитися місцями, які знають усі, крім вас.

Мабуть у кожного є щось, що змушує рухатися далі та знаходитися в стані, який далекий від депресії. Для когось це може бути кохана людина, друзі, робота чи ще щось. Останнім часом я зрозумів, що я завжди був би в депресії, якби так часто не їздив кудись. Деякі люди уже думають, що я просто живу в поїзді

Насправді я лишаюся в доброму гуморі та файному стані, якщо хоча б двічі за місяць кудись з’їжджу. А як тільки мені не випадає нагоди потусити десь в іншому місті, то я стаю нервовим і все просто валиться з рук. Переважно містом релаксації стає Львів через те, що там проводяться різноманітні заходи на яких збирається дуже дика та весела компанія, з якою нам є що згадати та так гульнути, щоб згадок ще побільшало

Насправді хочеться відвідати усі обласні центри, а був я лише в наступних – Тернополі, Львові, Києві, Ужгороді, Івано-Франківську, Луцьку, Чернівцях та Одесі, що насправді дуже мало, хоча багато ще відвідав районних центрів або просто маленьких міста, як Дубно чи Копичинці. Ну і ще дуже багато фестивалів в маленьких селах.

До чого я веду?

Я відкритий до запрошень у будь-які міста, навіть, якщо вони із списку вище. І ось треба було мені тільки написати в твіттері, що хочу цього року встигнути заїхати в Дніпропетровськ чи Харків, як скоріш за все через два тижні я вже буду гуляти Дніпропетровськом та їздити на їх метро

Надіюся за наступний рік побувати в більшості обласних центрів, а потім вже можна буде перекинутися на Європу

А що допомагає жити вам?

А вам в сою чергу раджу з’їздити в файне місто Тернопіль. У нас дуже дешеве таксі тернопіль та красиве озеро посеред міста.

Щоб пообідати під час перерви на конференції ми обрали найближчу піцерію New York Street Pizza (пр Червоної Калини, 81). Велика піца із шинкою, куркою, перцем та сиром обійшлася мені в 42 грн. Пиво дуже дешеве – 7.50 грн. Також хтось брав вегетаріанську за 24 грн. Тобто заклад підходить, щоб спокійно посидіти та перекусити, є вай-фай.

Наше афтепаті почалося в Кривій Липі. Вже не раз відвідував цей заклад. Дуже радує наявність Микулинецького пива. Лише заради цього можна туди час від часу заходити, бо я мало де знаходив в Львові одне із своїх улюблених пив. Але так як це кулінарна студія, а не паб, то найбільша цінність в смачній кухні. Усе, що ми спробували нам сподобалося, тому раджу такі страви із меню, як «Свобода бульбі»(картопля фрі), Червоний комісар (філе з лосося), також була паста, але яка саме уже не згадаю.

Далі ми перемістилися в нічний клуб Метро, де було основне афтепаті iCamp. Клуб дуже великий та заплутаний, тому коли губиш когось без телефону не обійтися. Щоб провітритися із клуба не обов’язково виходити, бо там є дворик, також є декілька танцполів. Дуже багато іноземців та підозрюю, що школярів, тобто публіка не фонтан. Ціни як для клуба нормальні, хоча не орієнтуються в тому що і по чому в львівських клубах.

Уже зранку вирішив поснідати у старій добрій Пузатій Хаті. Персонал зранку був дуже сонний та не дуже реагував на людей. Але, як завжди, смачно та дешево. Саме то, щоб спокійно посидіти та підкріпитися.

Зустрів випадково київських знайомих та уже з ними пішов у знамениту Криївку. Я завжди дуже скептично ставився до цього закладу через свою показушність. Моя думка не змінилася, хоча там дійсно гарно, смачно та по цінам прийнятно, але сама ідея закладу мені не до смаку.

Із твіттерянами зустрівся в Старих Мурах. Дуже затишна маленька кав’ярня-чайна в центрі Львова. Є й тераса, але уже зараз це не актуально, так як на вулиці уже не посидиш.

Кафе Віденські булочки дає дуже великий асортимент чаїв та, як не дивно, булочок. Ціни не надто дешеві, але посидіти інколи можна. Маленький чай – 17 грн, а булочки та різні ласощі від 9-35 грн. Раджу пончик в шоколадній глазурі.

iLike має дуже зручні крісла-мішки, лише заради них можна туди прийти. Там можна й заснути на них, тому обережно .

Кафе Хочу і я якщо чесно хочу знову навідатися у дуже затишне кафе, де зручні крісла, гарна офіціантка із футболкою хочу Кожне друге пиво за пів ціни та смачна і не дорога їжа. Правда заклад досить маленький, тому у п’ятницю, мабуть, потрібно замовляти столик.

І на кінець ми пішли в паб Mons Pius, де випили літру смачного пива за 35 грн та посиділи в неймовірній атмосфері, адже інтер’єр дуже гарний та ідейний.

В коментах пишіть свої улюблені заклади або щось про уже згадані

Для облаштовування свого кафе вам потрібно купить мягкую мебель в Киеве для гарного інтер’єру та заманювання клієнтів.

Але… але перейдемо далі до міста чи то до людей, яких там лише 7 тисяч, хоча велика інтернет та фестивальна активність змушує думати, що там набагато більше народу. Та й людей на саме свято на головній сцені (не знаю як точно це називається) зібралося мабуть 1-2 тисячі. Ви уявляєте, щоб у Тернополі прийшло 1/4 людей міста(~80 тисяч) подивитися на виступи народних колективів? Потрібно сказати, що дещо сподобалося, що рідкість під час подібних виступів, а відвідав я їх ой як багато мало Ось так жваво грали в Копичинцях:

Однією із родзинок був футбол між молодими і старими ветеранами Була запекла боротьба і все закінчилося післяматчевими пенальками. Футбол був цікавий і, як розповідали, мені місцеві жителі у них була колись дуже хороша команда, яка давала про себе знати в області. Дивимося як потрібно бити пенальті:

Із цього всього можна зробити один висновок – в Копичинцях вміють гуляти! І мене гарно прийняла, нагодували, дали де переночувати, поділилися wi-fi, що ще треба для гарного святкування?

Надіюся, що ще не раз потраплю в Копичинці

Фото та відео із сайту міста Копичинці.

Купуйте хороші тренажери орбитрек та тримайте себе постійно у формі. Ви не витратите багато часу, але ваша форма буде покращуватися!

Уже скоро відбудеться #lvivtwevent – 5, а наче недавно був лише 4(всі пустили сльозу…). Ще тоді я розвіртуалився із багатьма хорошими людьми з якими багато спілкувався в неті і з тими з якими почав активно спілкуватися. Ця зустріч змінила мій твітивізм(О_о) на краще(всі пустили другу сльозу…).

А тепер чекаю усіх своїх 839 фоловерів(на момент написання замітки) на TWI-окупації, де буде мега-круто, мега-жирно, мега-мега та мега-класно і це все без перебільшень Думаю більша половину із тих, що прийде я вже фоловлю. Ну чомусь мені так здається.

Жаль тільки, що у мене скоріш за все не буде воєнної форми чи ще чогось такого. Просто у мене їх нема, а шукати чи купувати чи орендувати нема ніяких ресурсів, а жаль…

І ще якщо хтось поїде на «Наш фест», а не на івент, то ви ЗРАДНИКИ і видаліться із твіттера уже (жарт, але в кожному жарті…)

До зустрічі, твітеряни!

Присмотритесь к хорошим квартиры в ясенево, задумайтесь о том где вы будете проводить старость и растить детей. Хорошие кирпичные дома с приятной планировкой.

Як на диво, але із 4 фестів, на яких я був, надавав мені змогу відірватися із іншою компаніюєю.

1. Старе Місто. На ньому я був із @_ItsOnlyMe_ та @_NAVkA_, які склали мені дуже хорошу компанію і ми відірвалися на славу)

2.Країна Мрій. Спочатку були одногрупники, які втекли від дощу, а потім була київська знайома, яка прийняла мене до своєї компанії

3.Тарас Бульба. І тут знову твітеряни мені допомогли відірватися, а саме @Ola_bilo4ka, @_NAVkA_ та @kilotaras.

4.Підкамінь. Поки найкращий фест, на якому знову ж таки була хороша компанія, яка містила собі людей із Тернополя, Львова, Франика, Луцька і т.д.…

Наступні Бандерштат і Захід. І хто-зна з ким я буду там…

Реклама:
Игрушечные наборы для творчества в магазине KinderLand.

Починаю, як не дивно, із великої подяки @Taras за все, що він зробив для уркаїнських твітерян! Щоб хоч якось віддячити завжди радий допомогти чим зможу, а також надаю постові із свого блогу на безоплатній основі, якщо треба. Тарасе, звертайся

Тепер розгорну свою думку на рахунок івенту.

Прийшов, сів за стіл із @Ola_bilo4ka, @Rostyslav, @maxzalevski з ними я і мав бути в команді, але @werter мене випхав капітаном у іншу

Екскурсія гарна, пізнавальна, дощова Квест хороший, але задовгий. Побажання на наступні рази скоротити його ще й якщо іде дощ Також були деякі проблеми із координаторами із отриманням і відправленням завдання. Було б добре одразу видати усім 10, а потім люди прибігають і показують фотки. У когось 7 з 10 правильно, а у когось 10 з 10. І так визначати переможця. І так командна «А я не знаю» – @Vovanada, @werter, @LidkoO, @kasanka, @_Navka_, @_ItsOnlyMe_, @Sidirom, @SpyFinch, @MustangUA. Ми кращі, хоча й треті Особливо доставляло, коли дзвонили у CafeCafe і декілька раз відбувається ось такий приблизний діалог:

-А яка це команда?
-А я не знаю!
-Як це не знає?
-Та це команда така!

фото стиряно у @Ola_bilo4ka

Отримую подарунки від @Taras для команди)

Далі були 140 секунд слави на яких просто без виключення усім сподобався танець браузерів @blogoreader та @alnozima так тримати!

Дійшло і до гоцанки. Ну тут просто мегазалік за підбір груп! Хмародери просто порвали усіх. Хто знає підкажіть ще назву третього гурта. Усім велика подяка хто відривався на повну і не жалів себе та своїй рук, ніг, голів і усього тіла.

А далі зупинка(_NAVkA_, привіт, а то я сам туди б не дійшов ), вокзал, зал очікування за 3 грн і розмова в ньому із @masterpiecer. Самому було б нуднувато чекати один і то й ж поїзд. І 2.30 – рідний Тернопіль!

Дякую усім

Заказывайте отличные Окна в Святогорске и чувствуйте себя в полном комфорте, тепле и без шума. Это хороший выбор для офиса, ваши подчиненные будут очень довольны, зимой их продуктивность возрастет.

Наступив другий день і полив дощ! Але болото чомусь не утворилося О_о. Найбільше я хотів почути у другий день та й взагалі на усьому фестивалі – білоруський гурт UNIA. Напевно не багато до цього були ознайомлені із їхньою творчістю, але вони одразу підірвали усю публіку. Як показує Інтернет, більшості вони запам’яталися найбільше. Та й самим музикантам, як вони самі сказали, було радісно виступати перед такою публікою. Ну і звичайно усіх підірвали ще Коралі та ТІК. Разом з останніми увесь Підкамінь співав пісню – «Ой, піду я на гору крутую».

Наступив третій день і наступило розчарування. Більшість люду роз’їхалося, злякавшись погодних умов, але ми залишилися, бо хотіли ще відірватися хоча б на Мед Хедс, але вони не грали, хоча і чекались. Видно щось із оргами не поділили.

Ну що тут скажеш? – Я однозначно поїду на наступний Підкамінь!

Реклама:
Якісні шпалери та картинки для робочого столу.

О 8 годині забренькав будильник, який будив мене на автобус. Я встав і разом зі мною стали батьки, які почали розпитувати куди це я. Нарешті я відправився на автовокзал із надією, що потрібна маршрутка буде і мої надії були не марними, бо на одній із них писало Тернопіль – Борщів (через Скалу-Подільську). Як ви здогадалися, я їхав у Скалу-Подільську, де я сподівався побачити подругу ( Юля, привіт! ) і гарне місто із руїнами замку та ще багато чим.

Їхати, як виявилося, було потрібно 2 години. Все боявся не проїхати, але водій пообіцяв. що скаже, коли виходити і от коли я побачив руїни замку, то я зрозумів, що завезли мене туди, куди треба. На місці зупинки мене вже чекали аж 15 хвилин. І от ми вирушили до замку. Здалека він здавався меншим, аніж є насправді. Походили ми по замку, де мені трохи розказали про його історію. Неприємно мене здивували написи на стінах типу: Іра, я тебе люблю і т.д. Така вже культура нашого народу, але що тут поробиш… Взимку, в принципі, на замку нема що робити, а от літом там, мабуть, дуже-дуже гарно. Треба буде обов’язково туди прибути літом .

Далі ми ще гуляли містечком. Мені воно дуже сподобалося Також ще були в парку, в якого теж немала історія. Ну а далі… далі ми пішли грітися

Надіюся, що це не остання моя подорож у цьому році

Більше про Скалу читайте та дивіться на сайті Замки і храми України

Если вы не знаете какой автомобиль идеально подходит для езды по городу, то взгляните на Chery Beat – этот китаец очень хорошо себя зарекомендовал. Вы будете удивлены качеством вашей покупки.