Типовий пасажир міської електрички

elektruchka

Я уже пів року добираюся на роботу міською електричкою і можна сказати, що повністю ознайомився із контингентом, який нею їздить. Переважно це представники робочих професій, які зовсім не життєрадісні їдуть на неї або ж змучені, але більш щасливіші візуально, вертаються додому. Будувати ілюзію про те, що у них вдома чекає радість я не буду, хоча надіюся у багатьох так і є. Але основний атрибут щастя це найдешевше «пивко», яке вони смокчуть 30-40 хв своєї поїздки. Не важливо чи в компанії чи на самоті, але пива треба випити. Деякі навіть щасливіші коли вони його п’ють самі, а не з кимось, хоча таких буває мало. Думаю саме вони ще замислюються про своє життя, бо не бояться залишатися на самоті з думками.

Я не надто типовий пасажир – я читаю. Якщо в метро це не рідкість, то тут ж зовсім інша ситуація. Хоча сторонніх людей часто цікавить що ж я там читаю, а найбільше їх дивує що «ооо, сматрі, Вася, а я нє думал что єсть кнігі на украінском».

Розмови ж у них, як правило, ведуться про роботу, але не про саму специфіку, а як хто кому підісрав і як і кому підісрати в майбутньому. Ще дуже поширеною темою є те, який шеф паскуда і як найкраще схалявити на роботі. Поширюється інфа чи буде шеф чи ні і на скільки можна завтра запізнитися. Ще час від часу стандартне «ааа, там той одружився, а той розвівся, чув?»

Я не знаю що я хотів донести цим постом, але я просто не бажаю вам бути такими, як «типові пасажири електрички» 😉

Share