Погляд із дитинства – 2

халабуда

Майже рівно два роки тому я писав про різноманітні пам’ятні особливості із дитинства. Видно під кінець лютого у мене загострюються спогади і я впадаю в ностальгію за цими безтурботними часами. Особливо накриває, коли багато проектів по роботі, але зараз не про це.

Якось уже в свої 20 років починаєш порівнювати те, що було і те, що є. Вчора приснився просто зібраний образ одної із наших розваг, а саме – будування халабуд, як ми їх називали. Вони робилися всюди – від дерев(літній варіант), десь в парках або ж в підвалах, які ніхто не використовував. Нам було в кайф зібратися і зробити щось таке куди ми можемо прийти кожен день, щоб посидіти і поговорити про буденне 😀 Для цього з дому без дозволу бралися і цвяхи і молотки і ще якісь потрібні матеріали. Були і виродки, які підпільно знищували нашу роботу, але ми, на скільки я пам’ятаю, ніколи не займалися такою підлістю.

Навіть зимовою ми примудрилися зробити халабуду на відкритому повітрі, яка прожила аж до самої зими, але основним зборищем в холод були підвали. Ми знаходили вільний і закинутий кимось підвал, вставляли якісь двері із замком навіть, де потім грали карти та «тусили». Постійно прислухалися чи ніхто не йде, щоб одразу вимкнути світло та відсидітися поки цей хтось піде.

Не можу сказати, що ми в тих халабудах не робили поганих речей(ололо(?)), але що зараз? Чи забавляються діти так само? Чи будують вони щось, окрім якоїсь цивілізації за компом?

Я радий, що у нас були лише приставки за якими в когось вдома збиралася юрба та весело грала із купою емоцій, а не сиділи та переписувалися в одній із соцмереж та крали моркву в когось у фермі.

Люди, а що зараз роблять діти, а то я без поняття?

Щоб ваші спогади хоч хтось прочитав – вам обов’язково потрібна розкрутка сайтів львів від одного із двох Тернопільських сеошників. Розкрути сайт швидко та надійно!

Share