Навчання vs Робота. Будь самостійним!

навчання проти роботи

Переважно з четвертого, а інколи і з третього курсу люди починають думати над тим, що потрібно уже забивати на матеріальну допомогу батьків і починати хоч якось працювати. Ну це звичайно стосується свідомих людей, які не планують сидіти на шиї батьків усе своє життя. Хоча тут теж бувають різні ситуації і різні спеціальності, де краще вчитися, а потім уже працювати. Щодо сфери ІТ, то тут на 3 курсі точно можна починати ставати на іншу стежку життя.

Плюси

Звичайно, що найголовніший плюс – це гроші та досвід. Не так важливі ті гроші в студентські роки, хоча вони і є найбільшим мотиватором, як досвід з яким легше знайти роботу після закінчення університету або ж і далі продовжувати фрілансити. Не раз бачив, як людям важко кудись влаштуватися в свої 22 роки без досвіду, але також і в студентські роки роботодавці не хочуть брати молодих спеціалістів без закінченої освіти. Якесь замкнене коло.

Мінуси

Ваші оцінки будуть усе зменшуватися і зменшуватися, а відвідуваність наближатиметься до нуля. Тому краще починати говорити із викладачами на початку семестру, а не на початку сесії. Тоді у них ставлення до вас лояльне, а не як до якогось брехуна.

Час звісно не гумовий, тому вам прийдеться навчитися все гарно планувати – щоб і на роботу виділити час, і в універ інколи зайти та й відпочивати усі потрібно!

Насправді, коли ти ідеш працювати треба дуже багато чого обдумати, якщо це за спеціальністю, то вперед за здобуттям грошей та нових знань, а якщо ж ти ідеш працювати будівельником, а плануєш в подальшому стати юристом, то можливо не треба? Адже є велика ймовірність так і залишитися цим ж будівельником або стати паскудним юристом, що аж ніяк вас не влаштує, а час уже буде втрачений.

Приклад

Одним із прикладів, як треба починати заробляти у досить молодому віці є Павло Гук (@auvalent), який ще в школі почав фрілансити і то досить успішно. Вирішив спитатися в нього «Чому ти почав фрілансити і як це тобі було ще в школі? Ти радий що почав заробляти так рано і чи твоє життя стало яскравішим після цього?»

З самого дитинства не любив щось в когось просити. Бажання фінансової незалежності від батьків було вже давно. Зруйнувавши «стіну зневіри» я просто почав працювати, спочатку безплатно на друзів заради портфоліо, а потім вже зв’явились замовники зацікавлені у моїй роботі.

Коли почав, то абсолютно не думав про те як збираюсь поєднувати це все з навчанням. Спочатку я просто таки забив і, як студент, відкладав все у довгий ящик, а потім вчив це все за одну ніч.
Через мою звичку брати по кілька проектів одразу, навіть продовження робочого дня за рахунок 3-4 годинного сну, незалишало надто багато часу для навчання. Проте я ефективно борюсь з цією проблемою завдяки методологіям GTD 🙂

Чи задоволений я тим, що почав так рано заробляти?

Звісно, задоволений. Тепер я залежу від батьків тільки у харчуванні і житлі. І це тільки тому, що навчаюсь у школі і жити самому було б якось дико 🙂

Чи стало життя яскравішим?

Та я відчув свободу врешті-решт. Вона дуже яскрава 🙂 Тепер я можу думати самостійно, а не батьки замість мене. Я знаю чим я хочу займатись наступні роки, я навчився перетворювати мрії у чіткий план. Зараз фріланс дозволяє зробити мені початковий старт, що дуже круто.

Висновки

Якщо ви вчитеся на спеціальності, яка вам подобається і не можете знайти по ній роботу через її особливості, то краще добре вчіться та розбирайтеся у поза університетському матеріалі, щоб потім підкорити світ.

У всіх інших випадках ви уже мусите працювати або бігти шукати роботу! 🙂 І запам’ятайте – щоб досягти успіху вам потрібно постійно ПРАЦЮВАТИ і працювати! Ніхто не покладе вам гроші до рук та хліб у писок.

Декому в свої 20 років уже потрібно купить детское автокресло, а вони ще й самі просять у батьків на 20 цигарок. Ваші діти повинні бути в безпеці – купіть їм крісло.

Share
  • Анонім

    хороша стаття. ПРо постовий мовчу. Підробляю по спеціалньості не так часто як би хотів, більше по хоббі (музиці), але це видше повязано з тим, що змалечку в мені розвинули совість до навчання. відпахавши перших два курси, далі просто не зміг забити, бо там червоний диплом і всі діла. Зараз вже на 5 курсі більше часу віддаю самоосвіті в областях які вважаю перспективними для подальшої роботи. Але звісно ж, без досвіду – ти потрапляєш якраз в той замкнений круг – є освіта – нема досвіда, є досвід – нема освіти

    • дякую! постовий це як завжди окрема тема)))

      ну бач. Ти і вчишся і підробляєш музикою, що тобі, на скільки я розумію, подобається. Тут тут трішки інше ніж іти працювати будівельником)))

      Самоосвіта – це наше все. Але вважаю великою проблемою, що у нас люди не спроможні забити після першого курсу, коли розуміють, що їм не підходить спеціальність, а й далі мучаться ще роки 4.

      • Анонім

        як забити, якщо їх ледве запхали на той курс, пофіг яка спеціальність. мені моя спеціальність подобається, не впевнений що настільки наскільки музика, але це те чим я буду займатися надалі. Саме розуміння потреб майбутнього допомагає заставляти себе до дії

        • краще нікуди тоді не йти. в технікум най валить)

  • Значна частина людей, які часи щасливого безтурботного студетства витратили на роботу, потім шкодують про це. Та ще й криза середнього віку.

    Підробляння та фріланс зазвичай не начислюються у трудову книжку, відповідно «досвід» на словах. А в серйозних справах нажаль без бумажки ти какашка.
    Тому цінність мають лише знання набуті в процесі роботи. І, так, вони важливі. І так, якщо у вузі не вчать (95% випадків) то варто їх здобувати.

    Але як на мене, за ціль потрібно ставити не гроші, а досвід і самореалізацію. Бо в молодості набагато легше витратити купу часу та сил на якусь сміливу мрію , яка не принесе фінансової вигоди.

    А ще, в молодості набагато легше і ефективніше вчитись. Тому, краще вчитись ніж працюати. Займатися самонавчанням, і самореалізацією.

    • ну в мене така ситуація, що я працюю десь той час, який я до того просто бездарно просиджував в неті.

      Ну про досвід можна сперечатися. Коли ти ідеш на роботу, то можеш показати уже якісь діючі проекти і знання у тебе вже більш практичні, аніж теоретичні.

      Після того, як я почав працювати, то моя самоосвіта пішла на повну, бо була мотивація. В універі все було якось мляво і мало із тих знань лишилися в моїй голові. Тут проблем як і моя так і універа.

      Так досвід – це краще, але гроші дуже велика мотивація для його досягнення.

  • Анонім

    вчилась де хотіла, працюю офіційно з 4 курсу. неофіційно класу так з 9-го. на оцінках ніяк не відзначилось, бо вчилась знову ж таки там де подобалось. як медаль в середій освіті, так і  червоний диплом у вищій мене ніколи не цікавили. та і в мене ніколи цього і не вимагали. тоді коли цього вимагає посада, треба сама наявність диплома, який відповідає посаді.
    щодо забивання з першого курсу. як на мене то не треба йти туди де тобі не хочеться бути з самого початку. з моєї групи ніхто окрім мене не працює за спеціальністю, але всі працюють з використанням того, що ми вивчали як основне.

    • Не всім везе як тобі.

      Часто люди не знаю де хочу вчитися в свої 17 років. Тому їм або цілий рік сидіти і думати над цим або спробувати якусь спеціальність і теж думати той рік.

      Просто так склалося, що не йти вчитися люди теж бояться, бо і батьки не дадуть та й що інші подумають.

      • Анонім

        а це не нормально, що в 17 років людина досі не знає чого хоче і що її цікавить. над цим треба починати замислюватись ще в років 15, щоб у 17 вже реалізовувати.
        ой бояться. думати треба, а не боятись. не хочеш вчитись іди працюй, а наступного року вступай собі. тим більше, що зараз і вступних іспитів як таких немає. хіба якісь творчі професії.
        а свою професія я обрала ще у 7 років. і де я хочу вчитись далі я знала вже тоді.

        • не знаю на скільки це ненормально, але в 17 років серед моїх друзів майже ніхто не знав, що він хоче робити в своєму житті.

          не всім так везе визначитися, а в 7 років я й не знав, що таке комп’ютер, щоб могти вибрати свою професію)))

        • Анонім

          ну ти вже трошки з іншого покоління. а те, що не знав, свідчить лише про незрілість особистості в старшому шкільному віці. я як і мої однокласники вже за два роки до випуску почали відвідувати різні курси підготовчі та готуватись до вступу. тоді треба було реально вступати, а не тестики писати. і вступити можна було лише в один ВНЗ за раз. тобто ризик ще більший. але були і ті, хто не парився і бачив своє майбутнє інакше, але все одно знав чого хоче. і от в хлопців тим більше мотивація має бути більшою — армія загрожує))

        • ну я ще з класу 8 знав, що проблем із вступом на технічну спеціальність у мене не буде. Яка це саме спеціальність до 11 класу мені взагалі було все рівно. Чисто випадково захопився програмування. Все так і пішло.

          Ходити на якісь підготовчі курси я і не збирався, бо для мене це була просто втрата часу)  Надав перевагу читанню книг або просто тусні) Я й зараз не маю якихось чітких представлень про своє майбутнє. Я просто знаю, що все буде круто))) Як правило, у мене таке в житті «прокатує».

        • Анонім

          курси були можливістю позбутись вступних іспитів і отримати можливість вступати раніше і за співбесідою. ну і якщо що другий шанс на загальних умовах. те, що зараз тобі на все насрати і майбутньому — це природньо. от як тобі треба буде думати де жити і як прогодувати не лише себе, тоді я подивлюсь на відсоток твого пофігізму та безвідповідальності. просто не варто казати про самостійність, якщо поки що ти сам за абсолютно все не відповідаєш.
          щодо самого факту роботи паралельно з навчанням — це корисно в плані досвіду. а зважаючи на те, що останні курси в основному з практики і складаються, то воно якби натякає, що треба. та і студентів охоче беруть на роботу — їм можна менше платити))

        • Відносно себе я уже сам за все відповідаю, ну можливо це просто я так думаю))). До сім’ї я точно ще не готовий, але то вже не в далекому майбутньому.

          Як кажуть – поживемо побачимо.

        • Анонім

          поки що в тебе є час насолодитись доволі вільним життям, бо на тобі мінімум відповідальності. так що вчись тому, що дає життя і отримуй задоволенняє.

  • За час навчання в інституті ніде не працював, хіба що у сімейному бізнесі, та мені це нецікаво, десь з пятого курсу почав цікавитися роботою в інтернеті і мене це тепер рятує. Хоча я вважаю що робота і карєра не мають бути основними цілями в житті. Треба просто радіти життю, це більш цікаво.

    • ну… чи багато ви порадієте коли не буде за що купити їсти? Думаю, що ні. Тому заробляння грошей це звичайно одна із необхідних цілей в житті, хоча і не основна.

      Тому й потрібно намагатися зробити так, щоб ваша улюблена справа приносила вам гроші.

  • Artiyacenko

    Дуже цікава стаття. не втримався щоб не відписати коментар. Ця тема мені самому дуже знайома. Для мене дуже незручно і незвично отримувати таку собі матеріальну допомогу від мами, коли в 20 років, я можу цілком повноцінно працювати. Я тільки за роботу! І чим раніше людина це усвідолмлює, ти для неї краще. Звісно, розумію що ситуації є різні, різні спеціальності і так далі. В будь-якому випадку робота робить тебе самостійним.
    Я почав працювати після школи – сезонна робота офіціантом, наступного року на після перйшого курсу – знов те саме, а на 3-му курсі пропрацював майже рік в готелі барменом. Правда пропускав багато занять, але не жалкую, тому що отримав супер досвід. Благо, навчання дозволяє. Зараз на 4-му курсі – фріланс маркетолог, але хочу знайти серйознішу роботу з стабільними прибутками, навіть якщо це буде повний робочий день. 
    Якщо хтось каже – немає можливості. іноді це просто виправдання. якщо правильно розраховувати час можна встигати спортом займатись, ходити більш-менш на пари, здобувати 2-гу освіту і працювати. Перевірено на собі!

    • ооо, а фріланс маркетолог це уже цікаво. Хотілося б детальніше послухати в чому полягає робота і яка спеціальність навчання.

      • Artiyacenko

        невелика контора у Львові, яка займається рекламою і не тільки. В них цілий штат фріланс кодерів, веб-, лого дизайнерів, копірайтерів, менеджерів з роботи з клієнтами та брендологів. В загальному невеликий штат чоловік 40. Вся робота побудована на концепції реалізації проекту коли є ПМ (project manager), який і залучає необхідні людські ресурси (кодерів, маркетологів і т.д залежно від проекту) і виконує проект. Я як маркетолог проводжу вторинні дослідження ринків а потім ми їх продаємо необхідним компаніям, або робимо такі міні дослідження на замовлення. Все просто

        • звучить дуже навіть цікаво, якщо чесно 🙂

  • Робота за спеціальністю? Таку людину можна назвати щасливцем. З 3 курсу пішов працювати, професія, яку здобуваю практично не пересікається із місцем праці. Перш за все важко, адже доводиться часто працювати по ночах, і коли у тебе зранку всього лиш 3 години на сон – це лякає. Поки єдине за що найбільше переживаю, це власне здоров’я, адже не нормований графік роботи, мало сну, позитиву несуть в собі мало… Тому перш за все двічі зважте, чи потрібно, інколи краще вчитись, поступити на державний і бути щасливим, але школа життя буде не та 😉

    • саме в ІТ сфері таких щасливців вистачає 🙂

      • Добре їм 🙂 Бо я ні в ІТ сфері не працюю, ні у ній не навчаюсь…
        ІТ для мене як хобі, тому як заробіток не розглядаю, от.

        • ну тут я можу сміливо казати, що мені повезло із сферою)

  • Вот кое что с личного опыта 🙂
    HR: Как вы сможете совмещать работу и учебу?Я: Я понимаю что вам нужен сотрудник который будет стабильно ходить на работу, а не студент который будет половину рабочего дня парах. По этому готов работать с 9 до 18 и 1-2 раза в неделю заглядывать в университет на  несколько часов.