Місяць: Жовтень 2011

Наше кіно в повній дупі, тобто випускалися декілька фільмів сумнівної якості, кілька хороших, але це зовсім не показник. Молодим режисерам нема з чого починати, хоча я зовсім не кручуся в цьому середовищі, але усе всі і так ясно, бо сумнівно, що ситуація в українському кінематографі відрізняється від загального стану в державі.

Декілька блогерів уже згадували дане відео, з нього і почну, хоча після перегляду інших доступних короткометражок відеостудії Лезо мене найбільше вразила інша.

Вдала ніч

Раджу додивитися, хоча спочатку досить нудно і хочеться вимкнути. Відзняли такий собі хорор одного дня, де усе було не так, як здавалося головним героям. Але дуже багато питань викликає сам сценарій, тому читайте усе, що написано далі лише після перегляду!
(більше…)

Я уже писав про свій похід в клуб на Драм по четвергам і, до речі, цього четверга напевно знову буду там відриватися, уже взагалі без алкоголю 😉 Але окремої теми заслуговують промо-ролики, які знімаються майже до кожної вечірки окремо із самими діджеями.

Пам’ятаю, як мені, та й не тільки мені зірвало голову від першого такого ролика. Переглядаємо та насолоджуємося:

З цього відео у мене й виробилося гасло вечірок – «будь ти тверезий, чи будь ти в хлам, завітай до нас на Драм по четвергам»!
(більше…)

Після смерті дідуся та ще деяких подій постійні думки в голові про зміну життя та переосмислення свого бачення довколишнього світу. Ні, не те щоб дід був мені дуже близьким і це змінило моє життя, за останні років 7 ми бачилися можливо два рази, але це змушує задуматися над тим, що люди не вічні і скільки ж ми мало приділяємо уваги своїм рідним та близьким.
(більше…)

За три з кавалком роки в гуртожитку були різні ржаки. Одні з них – це сни твоїх однокімнатників, які вони озвучували інколи криками, інколи стогонами, інколи рухами 🙂 Оповім вам деякі історії, а мій сон, який надихнув на написання посту я напишу останнім.

І так, поїхали!

Перший сон у нашій кімнаті, який проводився голосовим супроводом було зафіксовано в перший місяць навчання. Я кричав «сука, дос, блять!». Сон програміста…

А далі пішло-поїхало. Був виконаний отче наш із другої полиці, також інколи можна було почути мичання, які важко розібрати – просто якась невідома нам мова.
(більше…)