Усі ми були дітьми і було у нас щось схоже. Деякі такі моменти:

- коли ми йшли по плитці, то часто намагалися ставати лише на одну з них, щоб не ступити на їх межі, чи не так?
- якщо мене ставили у кут, то зайнятися було завжди чим, адже були шпалери до пори-до часу

- коли у нас просили щось винести з дому, то завжди була відмовка – «ні, я не піду, бо більше не випустять»
- битися з найкращих другом хоча б раз за місяць і на наступний день миритися
- крики мами з вікна, яка вже кличе додому, а ти ниєш, що хочеш ще)

Я думаю таких прикладів можна навести багато, але зараз на думку нічого не приходить) Чекаю доповнень у коментарях.

Шукаєш якісний стабілізатор напруги? Тиристорні стабілізатори напруги від бренду Phantom.