два нових вірша. читайте, оцінюйте мою збочену музу. таке от.
Одягнулася, як шльондра,
Конченого сучка нашого століття.
Вона ще не знає, що приречена
до болю!
До болю знайома ситуація,
Коли кохати не має рації,
А лиш трахати та трахати,
Щоб задовільнити інтонацію,
Яку ти задав для свого життя.
І ще самий новий:
чи можу я думати про щось високе,
коли ця хвойда лізе на мене?
чи можу я кохати когось,
коли цих хвойд багато?
так виростають недолугі діти,
котрі не вміють кохати щиро,
а лиш їбати все навколо.
я осторонь.
рятуючи себе довічно
від пакості життя
складається усе трагічно
йдемо ми в небуття!
Реклама: Ein brillantes Webdesign bei der Internetagentur aus NRW in Auftrag geben.
Теги: Вірші
муза щось лякає…
добре, що в неї є ти…
точніше МУЗУ щось лякає…
сподобалось!.. є в них шось.
мм.. блін.. мене заперло..
тему гарно висвітлив)
…потужно! подобається!
особливо це “…А лиш трахати та трахати…”
дякую)