Плин часу…

Сьогодні в моїй замітці буде “наболіле” або ж просто, що в голову прийде, тому думаю мало кому буде це цікаво, але… Велком)

Просто роздуми(можливо якесь прозове творіння або ще щось, а так просто думки та й все):

Ідучи Києвом ти зустрічаєш людей, які йдуть, хоча ні, вони не йдуть, а їх просто несе натовп, який іде та й іде кудись. Ритм життя, ритм спогадів не мій, але втеча моя, яку я признаю і маю з нею жити, бо дороги назад для мене нема. Я втік, але від цього не краще, від цього “як завжди”, хоча спочатку все було чьотко 😉 А далі я вернувся в реальність і зрозумів, що зовсім не змінився, хоча й хотів. Я просто боюся змін і це дивно, бо я хочу їх, але чомусь не можу втілити у свій плин.

Знову ранок, знов ніч
Я побіг комусь назустріч.
Підніжка, впав, удар,
Я не здамся, встав!

Минуле… ностальгія і все таке, а довкола майбутнє цього світу. Я виріс і сприйняття цього світу зовсім не таке. Мабуть, в моєму віці ще рано так буденно на нього дивитися та й я не хочу її, тої буденності, але інакше не виходить. Знову прогуляна пара, а навіщо? Ліньки – ні, нічого не вивчив – так, але це не причина, паскудний настрій – так, але це погана причина, тому виправдання мені нема (+ ляпас?! а можна щось оригінальніше?!)))). Я втікаю, але від чого…?!

Російську мову я чув і вдома, але тут, але тут передозування нею. Мене просто верне, бо все навколо і всі люди не наші, а якісь чужі. Свій серед чужих чи чужий серед своїх – не знаю.

Я просто йду кудись вперед далеко
За плином часу у багнюці став,
Але де ж ти, моя лелеко?!
Чом ти мене не забрав?!

Кохання, закоханість, симпатія, потребність. Я не знаю, але… Я все ж таки знаю. Бо є кохання. Закоханість – ні, не думаю. Симпатія та потребність – так. Я заплутався?! – Так! Але див 1 і 2 віршик 🙂

Все, я виговорився трішки. А так привіт комплексам (кому тре той зрозуміє).

Дякую всім хто прочитав.

Зір потрібно берегти, але якщо уже так склалося, що ви не бачите і половину рядків, то контактные линзы вам допоможуть приховати ваш поганий зір. Зручні, витривалі лінзи можна не знімати днями.

Share
  • Ніхто

    Пригадуюючи Слапчука… Лелека забирає, поступово, років 70, якщо пощастить, а дійсно щастить, звісно, тим, кого забирає одразу…