Результати вже є і я вже визначився де і на якому факультеті я буду вчитися. Взагалі це літо принесло розчарування, бо я не поступив куди хотів, але треба було раніше думати і краще вчитися. У всьому винен я! Ніяка корупція і тому подібне не винне. Не вистачило моїх знань в українській мові та математиці, а якби був екзамен із програмування, то хто зна…
В результаті я поступив лише в два університети. В ТДТУ і в Тернопільський пед., буду вчитися на Програмній інженерії в ТДТУ. Хто знає, можливо це для мене і буде краще, але так хотілося вчитися в Києві, хоча він мені і зовсім не сподобався, але хотілося.
Тепер мені лишилося добре вчитися та через чотири роки поступати в магістратуту десь в Київ 
Але до того ще треба дожити.
Всі розчарування рано чи пізно показують тобі, що вони були потрібні, що вони не є розчаруваннями, а важливим складовими твого самоствердження…
То не є вина, бо все йде своїм шляхом, а на своїх шляхах не може бути вини, бо вони є єдино вірними, а коли щось є єдино вірним, то воно не може бути помилковим…
Все буде класно!
І взагалі – мої вітання!
Ти будеш вчитися в своєму місті, на чудовій спеціальності, а це – найголовніше…
А кому не хочеться вчитися в Києві, я вчусь у Києві, та що там казати?! Я й так живу в києві, народилась тут. В школі вчителі допомагають здати екзамени, в університеті – валять. Вдалого тобі навчання (так не хочеться йти вчитись…).
та якось та й буде))
та в університеті всюди валять…. не лише в Києві.
ніколи такого не було, щоб якось та не було (с) Швейк…
все буде добре